Я вже татко!

Привіт всім!
Мабуть це вже застаріла інформація, але може ще хтось не знає, так от - Я СТАВ ТАТКОМ!
Ще недавно в нас було , і
А тепер в нас народилася чудова доця , вага - 2750 грам чистого золота і 49 см росту. На 1 см менше ніж в декого, але зато в нас живої ваги більше!
Вчора ми перший раз купали доцю
І взагалі в мене почалася відпустка!

P.S.: Був я на родах... Всім чоловікам рекомендую піти. Якщо приймав участь в зачатті, то варто приймати участь до кінця :)

Зі світу по нитці

Читав блоги інший людей і натрапив на цікаві статті.
Ось, для прикладу, я в дитинстві мріяв щоб можна було йти в звичайному взутті і щоб воно перетворювалося на ролики чи коньки коли захочеться. З інженерної точки зору зробити це не так вже й важко. Але дитинство пройшло і ідея забулася... а дехто на цьому заробляє зараз мільйони! :)
Або про систему і людей:

Я знаю человека, который торгует растяжками транспортными. Транспортные растяжки не работают, и он знает это не хуже остальных. Поэтому старые клиенты все время уходят и надо искать новых. С диспозиционной (личной) точки зрения, он понимает, что все это хуйня. И эта работа делает его несчастным. Что он тупо разводит людей на бабки. Но как только он приходит в офис, то включаются ситуационные силы. Просматриваются базы данные, свой ежедневник (кому когда перезвонить). И, если удалось сделать нужное количество звонков или встреч, если удалось подписать или продлить контракт – то есть ощущение почти счастья. Потому что он в системе и делает все правильно.

Это интересное раздвоение личности. Я думаю, что любой человек, который сменил не одну работу, проходил через это. Людям, которые работают в БТИ, к примеру, кажется что то, что они делают – это чрезвычайно важно. Вот техпаспорт на объект и там должно быть это и это. И чтобы везде все нужные подписи стояли. Пока человек работает – он будет уверен, что делает очень важную функцию. Любому программисту, которые писал базу данных для конторы это будет понятно.

Но стоит человеку уволиться...

Менеджмент

Хтось пробував читати PMBook?
Може коли ти вже все знаєш, то вона тобі помагає розкласти все по поличкам, але зараз в мене вона викликає сонливість.
От що дійсно мені сподобалося - так це Том ДеМарко
Deadline. Роман об управлении проектами
Це не статистика і не набір методів як керувати проектами, а екшен з елементами детективу, художній твір! При цьому книжка читається на одному подиху. Події відбуваються в пострадянській країні Моровія, власником якої не хто інший як Біл Гейтс :) Розказано як справлятися з керівництвом, якого не цікавить реальність а потрібні тільки зжаті строки і т.п.
Вобщем проходяться по всьому управлінню проектами, доходять до визначення що таке функціональна точка, показано досліди в яких є замало/забагато людей на проекті і т.п.

Якщо у вас є щось подібне, то діліться я з радістю почитаю.

Тільки попроси!

Хтось з вас дивився фільм "Секрет"?
Там розказують як бути щасливим і багатим не прикладаючи зусиль :)
Все що треба - попросити і тобі дадуть (ну звісно це ще треба прийняти, бо тобі будуть давати, але якщо ти не візьмеш - то вже твої проблеми :) )

Я сьогодні ходив на тест-драйв Renault. Довго дивився на різні машини, 2 рази туди приходив... Мені друзі пару раз казали щоб я попробував поводити (в мене ще колись була ідея що потрібно попробувати поводити різні машини, щоб попробувати що мені подобається. адже відгуки в кожного свої як і уподобання). Я відмовлявся покататися, бо я вже давно не їздив на машині. Але підійшов до організаторів, спитав:
- можна покататися?
- а у вас права з собою є?
- немає
- паспорт?
- немає
- номер паспорта пам"ятаєте?
- так

1 хв на підписання бумаг де я беру на себе повну матеріальну відповідальність у разі пошкодження машиниі я вже за рулем Dacia Logan. Збоку моя кохана, а заді один з організаторів якій мене постійно підстрікав добавити газу, попробувати те і те :)

Вобщем попросіть і отримаєте :)

Шешори 2008

Не буду багато писати, фотографії говорять самі за себе.

Шешори 2008

Наша квартира

Давно обіцяв... і ось вона!

Гляньте на лівий верхній край помальованого будинку... це не наша квартира :)
Це мансарда, а ми будем жити під нею.
Сфотографовано це чудо від мами дружини, тому ми зможемо при бажанні обмінюватися з нею сигналами :)

Зсередини ще не було чого фоткати, там все сіре і тільки голі стіни. Тому додаю план квартири, щоб всі бажаючі змогли зрозуміти на що ж вона похожа зсередини.
Планування як на мене просто супер :)
З ліфта (який ще найближчий рік працювати не буде :)) направо, входите і вашому зору відкривається розкішний, просторий коридор. На одній з стін якої буде висіти наша гордість - пазл який ми склали :)
Якщо прийшов з друзями, а дружина з дітьми вже спить - можна тихенько проскользнути на кухню (вона справа).
Якщо не ховаємося - то йдемо прямо у велику гостинну.
Решта - не для гостей :)

П.С. З цінами на квартири творяться погані речі, тому ... Кризису - ДА!

Здай кров - спаси життя

Такі і подібні написи можна побачити в обласній станції переливання крові.
Спитаєте як мене туди занесло?
Держава рішила збільшити кількість донарів за допомогою вагітних :) Щоб оформити декретну відпустку ваша дружина має принести довідку що хтось пожертвував 200 мл своєї крові!
Почалося все в п"ятницю, коли я в 14-30 забіг туди з бажанням здати свою кров і піти далі далі по своїм справам. На мене глянули ліниво і сказали що вже трохи запізно, що мені не срочно і щоб я прийшов в понеділок зранку.
В понеділок я зрозумів чому так! Здача крові - довгий процес з залученням біля 10 лікарів :)
1. Спочатку реєстратура - де тобі виписують карточку донора і направляють здати аналізи крові щоб визначити групу крові і рівень гемоглобіну.
2. Забув сказати про ту карточку! Там я підписався що не надаю сексуальних послуг за гроші і що у випадку якщо я міняю сексуальних партнерів часто то завжди користоюся презервативами :)
Ще я підписався що у випадку якщо я щось приховав (можливо в мене є невиліковні хвороби) і це зашкодило тому коли перелили кров, то це випадок кримінальної відповідальності з моєї сторони. Це що значить що вони не перевіряють мою кров перед тим як її комусь лити!?
3. Відвідуєш два кабінети з лікарями де з тебе за язик витягують історію хворіб. Що цікаво, так те що не можна робити пірсінг перед здачею крові :)
Після того тебе направляють в аудиторію де всіх заставляють пити чай :) Треба сказати що він доволі смачний.
Йду далі... це вже стало схожим на квест з ігри в якому тебе довго готують до останньої битви :)
Підхожу до наступної лікарки.
"Ой, щось страшно здавати кров" - пожалівся їй один з тих хто йшов переді мною.
"Як дінок бити, то всі сильні! А як кров здавати - то всі слабі!" - відповіла вона йому. Ну, думаю, зараз і я отримаю свою порцію пі... :) І чую "Ой, дитинко! Вдівай ці кульочки на ноги і халатик. Не переживай, все буде добре. Проходь ось туди, вверх і весь час на ліво. Акуратненьоко!" Відчув себе дитиною :)
Далі черга бажаючих здати кров прямо перед кімнатою. Не витримав і заглянув в неї, а там декілька чоловік сидять в зручних кріслах, таких як в зубного і здають кров. Не так вже й страшно. Я собі зручно вмостився в диванчику біля тої кімнати і став чекати. Тут чую якийсь двіжняк почався! Вибігла лікарка і сказала звільнити диванчик, після чого винесли з кімнати здорового бугая! От, думаю, перший раз кров здаю, а тут таке. В мене на лиці з"явилася напівістерична усмішка...
- Наступний! Заходьте!
- Заходи (сказав другий в черзі тому хто був перший)
- Та щось вже не хочеться :)

Лікарки не переставали жартували, всім наступним казали що візьмть в них по 400 мл крові замість 200, бо вони дуже добре виглядають :)
Прийшла і моя черга. Вмостився я на кріслі позручніше, проставив руку в віконце, а там, з тої сторони медсестра в марлевій пов"язці почала крутитися біля моєї руки. Я відвернувся, щоб не бачити її махінацій. Не боляче. Потім повернувся глянути що ж там твориться... і за 30 см від себе бачу величезну голку в моїй руці! Ну звісно, з такою голкою як в шпріці вони б пів дня з мене кров цідили :) А пакетик з моєю кров"ю вже виглядав таким великим (своєї крові ой як жалко :)) що я сказав медсетрі "може вже хватить?". Вона тільки ліниво подивилася в мою сторону і сказала що я вже можу не зжимати кулак, а розслабити руку. Через деякий час я відчув що щось не те. Ще через пару секунд в мене стало темніти в очах... лікарки забігали навколо мене... кров перестали брати... я нанюхався нашатиря... голову мені опустили на рівень колін. За пару секунд я вже відійшов і своїм ходом пішов звідти :)
Забув згадати, поки мене відкачували, там ще одному дядьку стало зле, тому лікарки швидко мене кинули і побігли до іншого :)
Вийшло що з мене викачали тільки 140 мл :) (але ж я жадіна!)
Назад ішов через ті кімнати де вдягався в халатик. І та ж медсестра сказала:
- тобі було погано
- трошки
- то зразу видно. на, візьми цукерочку
:) ось так я заробив цукерку, попив чай на халяву і заробив 10 грн. + держава гарантує один день оплачуваної відпустки, але від останнього я відмовився бо вже тиждень не був на роботі.
Ось так розпочався робочий тиждень