Поставте собі межу

На вихідних бачив мого старого одногрупника з ліцею, Романа. Ми просто рішили піти в центр і побалакати заодно. Почалося все з того що ми зустірлися біля пам"ятника Степана Бандери. Хто його ще не був, рекомендую піти глянути. Один з небагатьох пам"ятників який не старається вразити своєю повпезністю. Від одночасно простий, немає нічого лишнього але в ньому є все що необхідно.
Так от... зустрілися ми з Романаом і довго говорили про життя, роботу... інколи це треба зробити з кимось кого давно не бачив. Получається інший погляд на ситуацію.
Як би там не було, ми обидвоє погодилися що роботу всю не переробиш, а так як робота постійно появляється нова, то треба ставити собі межу - до сих пір я займаюся роботою - після того ні. Це не обов"язково 5-а вечора :) Але щось щоб не давало забути про сім"ю і давало б тобі час на себе замість того щоб робити роботу яка інколи по суті своїй може бути рутинною а інколи і беззмістовною.
Так от, тільки ми погодилися про те що треба ставити собі мету... і весь наступний тиждень я не вилазив з роботи :) Одна людина яка мені помагала була у відпустці, друга захворіла... Щось треба міняти :)

Доречі, до нас прийшла зима! Я не тормоз, просто в нас нещодавно випав сніг і стало ТАК гарно!




А сьогодні їздив в Буковель! Перший раз цього сезону на лижах. Тяжко але купа задоволення.
Наступного тижня роблю ремонти в своїй новій квартирі і беру участь в квесті!

Ростемо

Оксанка вже вміє повзати! Ну може це занадто голосно сказано... вона вміє підповзати до іграшки чи до печенька якщо воно за 2-3 кроки від неї. Виглядає дуже кумедно, бо повзати вона ще толком не вміє і тому не зробить жодного лишнього кроку а буде тягнутися рукою замість того щоб зробити ще 2 кроки :) Вона просто падає і тягнеться до речі.
А почалося все з того що Оксанка навчилася ставати на ручки і колінка і відривати живіт від ліжка :) Вона не рухалася, а просто розкачувалася вперед-назад поки не падала :)
Ось які ми вже!

Разом нас багато!

Врахувавши помилки які описані в попередній публікації я запросив багато людей на цей раз. 6 відважних і завзятих людей за 100 хвилин винесли 12 листів гіпсокартону і 32 м.кв. плитки на 9-й поверх! Це при тому що плитку ми ще везли з 2-х інших квартир.
Ось імена героїв:
1. Андрій
2. Володя
3. Іван
4. Сергій
5. Юра
6. ну і я, ваш невтомний автор, якому кожен каже своє фе і називають хамом :)
Коли 6-ро людей роблять роботу, то це получається в 3 рази швидше ніж коли її роблять 3-є. Було б нас 9-ро ми б взагалі організували безперервну цепочку по передачі гіпсокартону і так змогли б закінчити все ще в 2 рази швидше.
Плиточку ми теж цікаво носили... Андрій подумав що він не слабший ніж Геракл і взяв зразу 2 упаковки з плиткою. На 3-му поверсі він відчув себе звичайним менеджером і залишив плитку там. В той час інші підійшли і почали тянути це все на 6-й поверх, а звідти я з Володею на 9-й. Такий от конвеєр вийшов.

Варто сказати що і бабусі приклалися до діла. Вони помагали Наталі готувати їду для нас і доглядати Оксанку.
Знаєте, я отримав задоволення! Ми давно не збиралися великою толпою, а тут ще й багато роботи зробили! Потім всі разом їли, відпочивали і жартували.
Чекаю продовження.

Як не треба будуватися

Сьогодні був тяжкий день...
Я купляв гіпсокартон і все необхідне для півісної стелі (профіля, кріплення і т.д.)
Процес купівлі зайняв 1,5 години (купили 30 листів гіпсокартону, і купу інших довгих і тяжких речей)
Далі погрузка цього всього в таксі (15 хв), розгрузка біля під"їзда (10 хв) а потім почалося...
Виявилося що я підійшов до цього проекту без естімейту :) Крім того ми почали носити легші речі спочатку, лишивши тяжчу роботу на кінець (хто не знає, я буду жити на 9-му поверсі, і ліфт ще не скоро запустять)
Мало того, я недодумався покликати багато людей на допомогу. Покликав тільки брата Володю і брата дружини Сергія (і то Сергія я не хотів кликати, думав що ми з Володею самі справимося). Сергій був в шоці від об"ємів роботи і малої кількості людей. "Ви так спокійно говорите, занести 30 листів гіпсокартону! Ми 12 листів носили шефу цілою фірмою!"
Добре що в мене є старий друг Іван, який прийшов з дружиною Наталею (кума, дай тобі Боже ще 5 діточок за допомогу). Потім ще один брат дружини підключився - Павло. Ми довго все носили... А потім засікли час, який потратили на те щоб винести 1 лист... І вийшло що нам ще треба носити його 4 години!
Смеркалось... :)
Дрожащі руки нас не слухалися, ноги відмовляли... Дружби бухали в центрі міста...
І ось ми побачили світло! Світло на 2-му поверсі! Це було наше спасіння! 5 хв розмови з сусідом і ось ми вже носимо все що залишилося внизу до нього. Лиш би віддав потім :)
Тепер збираю гроші на могорич і тримаю ноги високо :)

Криза?

Всі навколо пишуть і говорять про кризу... замість того щоб ділом зайнятися.
Як на мене, то в кризи є і позитивні моменти.
1. Видно які банки нагліють, більше до них не піду.
2. Квартири і машини подешевшають
3. Робота майстрів теж подешевшає (раніше 1 м.кв. підвісної стелі коштував 17 дол, тепер можна знайти за 8-10)
4. Як для фірм, то в них взагалі золоті часи. Працівники зрозуміли що незамінимих немає і стали набагато зговорчивіші
Успіху вам
P.S.: Прийшла зима! Пора їхати на лижі!

Донечка маленька, сині оченятка...

Ця пісенька тепер крутиться в моїй голові :) Часто її чую.
Оксанка недавно перший раз впала з ліжка! Я так розумію що всі через це пройшли. Лікаря не викликали але переполоху трохи було :) Вона ж ще не вміє повзати, ми її лишили посередині великого ліжка. Самі пішли на кухню снідати... чуємо Оксанка почала різко плакати... Наталя побігла, в неї купа емоцій... я побіг, побачив що Оксанку піднімають з підлоги :)
Зразу після цього Наталя підготувала дитячий майданчик в нас на підлозі :) Тепер не страшно залишати Оксанку саму на пару хвилин. Або лишаємо її на ліжку зробивши 4 стіни з одіял.
Доречі, нам вже 4 місяці! Ми важимо 6300 і виросли до 61см!

Прогрес

Ви знали що людина розвивається так ніби йде по сходинкам. Якщо зусиль було недостатньо щоб стати на наступну то можна вважати що їх і не було, бо нічого не зміниться. А на дітях прогрес видно кожного тижня (якщо не дня).
Ще недавно Оксанка видавала тільки окремі гортанні звуки не довше ніж на 1 секунду, а тепер вона вже говорить цілими реченнями! Щось типу "еееуууааааааеееееееееееее". А ще мама почала робити їй гімнастику де однією з вправ було перевертаня зі спинки на животик. За тиждень вона вже сама це робила. Тобто вона і раніше це робила, але то було випадково. А тепер вона за декілька секунд сама це робить і цілком свідомо. Так що тепер її небезпечно залишати біля краю ліжка. Вона тепер малює круги тілом, голова лишається в центрі кола :)
Хоча інколи вона повзе вперед. Буває вночі підповзе до мами :) Мабуть хоче їсти :)
Тепер читаємо Нікітиних і балакаємо з Оксанкою.