JazzBez

Сьогдні ходили на 12-й міжнародний джазовий фестиваль JazzBez. Кожного дня виступала інша група, ми потрапили на Sonic Forecast і Vinita Formation. Якщо перша не сприйнялася мною взагалі (не ритмічна музика, враження що кожен грав іншу мелодію), то Vinita Formation слухалося з задоволенням. Дуже калоритна група, в якій доповнють один одного українець,  канадець і ще два американці.
Дуже приємно чути контрабас. Дядько на барабанах - то взагалі чаклун який вміє передати такі відтінки звуків, що не віриться що барабани таке вміють. Ну і саксофоніст - це взагалі чудо!
Музика заставляє задуматися, і починаєш розуміти стиль життя, коли люди проводять вечори в пабах.
Ось як це виглядало (щоб ви відчули стиль)

І якісне фото з інтернету

Доречі, пішли на концерт спонтанно, почули про нього від друзів.
Робіть спонтанні речі! ;-)

Дорога на море

Ми давно твердо рішили махнути на море. Хотілося десь подальше і туди де ще не були. Шацькі озера приїлися, летіти в Єгипет з малими дітьми страшнувато. І так як в нас тепер є машина, рішили поїхати. Чесно хотіли в Болгарію, але в друзів і родичів в останні тижні не вийшло і прийшлось щось вигадувати самим.
Самих їхати закордон, та ще й з малими дітьми, та ще й після ларінгіту - не хотілося, тому рішили поїхати на південь України.
Кримське море всі згадували не дуже позитивно, тому рішили поїхати в Скадовськ (по пораді друга).
Прикинули по карті - 1000 км.

Вирішили їхати вночі, бо вдень в машині невиносимо жарко.
Виїхали в 2:30 ночі, я за рулем, кохана з дітьми ззаді штурманом. Їхати вночі при повному місяці і гарній погоді саме задоволення. Машин немає, їдемо швидко.
Тернопіль, Хмельницьк, Вінниця... все пролітає швидко.
За 2 години до Умані спинилися перекусити. Доречі повного баку хватає якраз щоб доїхати до Умані.
Природа - надзвичайно красива



Про Умань я писав у минулому пості. Отож переночувавши там ми знову вночі виїхали вже до Скадовська.
Я обнаглів настільки що навіть карту не брав, тільки список міст через які ми маємо проїзджати. Доречі київська траса - це задоволення, капець газу і навіть нічого не відчуваєш.
А для Оксанки Наталя придумала такий засіб від сонця

По дорозі ми зупинялися біля таких самих туристів і дивилися в їхню карту, або питали людей куди їхати.
Перед поїздкою ми подивилися телефонні номери приватних садиб і готелей. По приїзду в Скадовськ, позвонили туди де найкращі відгуки про господарів і поїхали туди.
Скадовськ - схоже на сітку, і це зразу відчувається коли їдеш по дорозі

Доречі ціни дуже різні, від 20 грн з людини, навіть біля моря - до 300 грн за номер з кондиціонером і душем. Вибирайте що вам більше подобається. Можна просто йти від моря і дивитися по табличкам, заходити і питати.
Ми потрапили сюди http://skadovsk.info/kare.html і мусимо сказати що нам сподобалося. Можна знайти дешевше, але тут нам сподобалися господарі. Вони дійсно переживали за наш комфорт, в разі якщо не працювала лампочка чи пропала вода - все зразу рішали і питали чи все добре. Там же можна і поїсти, але ми зранку готували самі (там є кухня і пралька, все безкоштовно) а в обід їли на пляжі.
Виглядала наша оселя ось так



Про сам відпочинок читайте в наступному випуску

Софіївський парк

"Софіївка" - одне з семи чудес України яке нам пощасливило відвідати. Розташоване воно лише за 530 км від Франика по дорозі на море (але про це іншим разом).
Сам Софіївський парк розташований в місті Умань, попавши в яке опиняєшся в минулому.
Наприклад, ось такі колонки з водою пропали у мому місті в 90-х роках. А тут вони повсюди і працюють.

Також ви можете знати "ларки" які в нас не видно вже мабуть років з 10.
І старі назви вулиць

І пам"ятники павшим воїнам, які в нас є, але які перестали бути центральними в житті міста

Хоча і туди докотилася цивілізація

В нас не було багато часу і сил, але ми так і не знайшли кафе де б поїсти з дітьми. Можливо просто попали в спальний район де нічого такого немає.
Так от, попали ми до Софіївського парку пів 12-ї, після 9 годинної поїздки машиною, в саму спеку і з дітьми на руках. Біля входу нам помогли припаркуватися, ну і звісно що взяли 20 грн за стоянку. Ми люди не бідні, головне було пошвидше добратися до тіні під деревами... і тут ми потрапили в справжню казку!

Вхід нас просто зачарував. Всім рекомендую взяти гіда, бо без нього парк - це просто купа дерев і каміння, а з гідом - кожне дерево, кожна скульптура і камінь - це легенда, історія і затамований подих.

Після 15 хв прогулянки ми потрапили до знаменитого фонтану,який працюює без насосу, він б"є за рахунок води що стікає з озера яке розташоване вище

Там ми зустріли Еврипіда, Паріса, Амура і багатьох інших.

Паріс

Зверніть увагу на листя дерева, воно з одного боку зелене а з другого - сріблясте

Грот Каліпсо. В стіні два рядки польською мовою, які належать Станіславу Потоцькому: «Забудь тут пам'ять про нещастя і прийми щастя віще, якщо ж ти щасливий, так будь ще щасливішим»

Взагалі парк величезний, все вражає масштабами і доглянуте.

Коли в 4-й ми добралися до ліжка, то просто вирубилися

Доречі жили ми на вулиці Пушкіна, де проживає багато хасидів. Зате їли кошерну сіль і дізналися що Оболонь - це кошерна вода :)

Альпін Парк

Не пройшло і року після того як я обіцяв написати про Альпін Парк.
Що вам сказати?! Я ЛЮБЛЮ Франик саме за те що це компактне місто і в ньому все є.
Якщо вам хочеться полазити по стінці - ласкаво просимо в Фізкультурний технікум. Хочеться на природі - йдіть в місцевий парк, де можна не тільки на атракціонах покататися але й спробувати щось більш активне, таке як полазити на висоті 6 метрів по різним "трасам".


І скажу, що там лазити - це не коників з г...на ліпити :)
Знизу все виглядає просто, особливо коли інструктори там "бігають" (чи краще сказати літають?)
Але коли сам на верху, то вже на другій частині траси я почав розказувати дружині що краще було сидіти вдома і ніде не лізти :)
Мені сподобалося! За тиждень ми повторили, і навіть Наталя спробувала! І Оксанка лізла по своїй дитячій трасі.
Враження незабутні! Особисто мені найтяжче було стрибнути з висоти 6 метрів (щоб потім проїхатися на канаті і зупинитися на сітці). Мене довго страшили що зараз полізуть мене скидати, а внизу зібралися "фанатки" з криками "пригай-пригай"!
А на що здатні ви?

Сплав по лімниці

Люблю вибратися десь на природу, пройтися, відволіктися...
Тому коли нас запросили сплавитися по Лімниці я зразу погодився (класно коли є трохи безбашенні знайомі які легкі на підйом і кудись тебе кличуть). Тим більше що наші працівники недавно сплавлялися, але то випало на момент коли я був далеко звідси. І звісно що мене, як і кожного щирого українця, давила жаба що інші сплавлялися а я ні.

Тихий український ранок, бабця залишилася пильнувати діточок, а ми нашою старенькою але вірною українською машиною, не перевищуючи законні 110 км/год пробиралися до Галича кричучи в трубку "Оля ми тебе не чуємо, за 10 хв будемо, почекайте нас".
Галич - тихе українське село місто, зустріло нас церковними звонами і ... відсутністю наших друзів. Виявляється вони запізнилися на 5 хв більше ніж ми :)
Звісно що ніхто не виспаний, ніхто не подумав взяти з собою шоколадку, ніхто не знає що з собою брати...
Добре що це Галич, і тут ніхто нікуди не спішить. Гід спокійно відповідав коли ми по черзі підходили до нього з тими самими питаннями. Зразу видно що гід - викладач в університеті і привик до такого :)
30 хв в старенькому бусі, в якому страшно "воняло" бензином ліниво перевозив нас з човном по дорогам які не ремонтувалися з часів 2-ї ствітової,на 18 км від Галича. Ще 30 хв ми снідали і дивилися як гід вручну накачує човен.
І сплав... треба залазити вводу щоб занести човен в річку і відійти від берегу, потім ми зразу попали під верби і нас тільки чудом не змело з човна, а потім почалася ідилія...
Пливеш, дивишся на прекрасні пейзажі, тишина, шум річки, обіди на берегах, ігри, купання в воді...
Не вмію я це описувати, це треба попробувати.
+ відпочиваючі на берегах знімали нас на фотік як якесь диво, а деякі питали чи ми не бачили москалів :)
По дорозі ми знайшли справжнісіньку черепаху! Вони взагалі-то не водяться в нашій області, ми аж проснулися і почали гребти до берега щоб її підібрати. І хотіли забрати її додому щоб вона не замерзла зимою, але місцеві екологи сказали що тут черепаху вже вдруге знайходять, значить вона тут живе, тож ми зробили фотосесію з нею і відпустили на волю. Вона так класно пливе і ховається в панцир!
З погодою нам взагалі повезло, було хмарно і не жарко. Просто ідеально. По дорозі ми зупинялися біля монастиря і піднімалися на гору звідки видно 5-10 км навколо.
Галич появився на горизонті якраз в той момент коли ми вже почали хотіти додому. А вдома нас чекали діти і смачна їда.


Якщо комусь теж захотілося, то це коштувало 115 грн з людини в цій фірмі http://www.halka-tour.in.ua/splavu.html

Міняємо напрям

Життя помінялося, вже не цікаво яке воно є. Цікаво отримувати нові враження! І їх багато!
Тому і міняю назву на "Збираємо враження".
Давно не писав, вже мабуть втратив всіх своїх читачів, але скоро все виправлю.
Назбиралося купа вражень якими хочеться поділитися!
Чекайте скоро:
1. Сплав по Лімниці
2. Альпін Парк
3. Софіївський парк
4. Поїздка на море
5. Похід на Хом'як
6. Джуринський водоспад і Кришталева печера
7. Ну і звісно ж "Діти-діти, де ж вас подіти" :)

Доїхали з мигалками

Я вже розказував що інколи ми граємо квест...
За час квесту зустрічали і бомжів і п"яне бидло, і ДПС, і ППС, і приватну охорону і майже завжди все закінчувалося швидко і мирно. Але цей раз ми були в Надвірній... люблю це місто, там все інакше :)
Добрі аборигени позвонили в міліцію і розказали страшну історію, прїхали 2 машини і організували нам доставку в райвідділ міліції :)
Так "пантово" далеко не кожна шишка їздить!
Зацініть: колона з 4-х машин квестерів і по мигалці спереду і ззаді