Поставте собі межу

На вихідних бачив мого старого одногрупника з ліцею, Романа. Ми просто рішили піти в центр і побалакати заодно. Почалося все з того що ми зустірлися біля пам"ятника Степана Бандери. Хто його ще не був, рекомендую піти глянути. Один з небагатьох пам"ятників який не старається вразити своєю повпезністю. Від одночасно простий, немає нічого лишнього але в ньому є все що необхідно.
Так от... зустрілися ми з Романаом і довго говорили про життя, роботу... інколи це треба зробити з кимось кого давно не бачив. Получається інший погляд на ситуацію.
Як би там не було, ми обидвоє погодилися що роботу всю не переробиш, а так як робота постійно появляється нова, то треба ставити собі межу - до сих пір я займаюся роботою - після того ні. Це не обов"язково 5-а вечора :) Але щось щоб не давало забути про сім"ю і давало б тобі час на себе замість того щоб робити роботу яка інколи по суті своїй може бути рутинною а інколи і беззмістовною.
Так от, тільки ми погодилися про те що треба ставити собі мету... і весь наступний тиждень я не вилазив з роботи :) Одна людина яка мені помагала була у відпустці, друга захворіла... Щось треба міняти :)

Доречі, до нас прийшла зима! Я не тормоз, просто в нас нещодавно випав сніг і стало ТАК гарно!




А сьогодні їздив в Буковель! Перший раз цього сезону на лижах. Тяжко але купа задоволення.
Наступного тижня роблю ремонти в своїй новій квартирі і беру участь в квесті!

Ростемо

Оксанка вже вміє повзати! Ну може це занадто голосно сказано... вона вміє підповзати до іграшки чи до печенька якщо воно за 2-3 кроки від неї. Виглядає дуже кумедно, бо повзати вона ще толком не вміє і тому не зробить жодного лишнього кроку а буде тягнутися рукою замість того щоб зробити ще 2 кроки :) Вона просто падає і тягнеться до речі.
А почалося все з того що Оксанка навчилася ставати на ручки і колінка і відривати живіт від ліжка :) Вона не рухалася, а просто розкачувалася вперед-назад поки не падала :)
Ось які ми вже!