Знаєте, батьки - це особливі люди :)
Вони завжди зупиняють тебе коли ти робиш щось нестандартне чи "лишнє"... а потім хваляться перед іншими батьками тим що ми все ж таки це зробили :)
Ось пару ситуацій:
*****
- Що!? Знову три!? Йди вчись!
А через пару років...
- Мій син вчить те що йому пригодиться в роботі, а решта не важливо!
*****
- Що!? Знову в гори!? Тобі робити немає що!? Навіщо туди їхати!? Краще б на городі поміг!
А через пару років...
- Мій син теж не сидить на місці. Їздить в гори...
*****
- Що!? Знову будете по ночам ганяти!? Наталя, як ти таке терпиш!? (це про Квест)
Ну квест я граю тільки 4 місяці, тому тут позитивних відгуків я ще не чув :)
*****
Тут я мушу сказати що багато-то ще не знає що я граю в квест. Це гра, коли тобі видають завдання, в якому зашифровано назву вулиці або об"єкт. Його треба розгадати, приїхати до вказаного місця, знайти там коди і... отримати наступне завдання. І так пів ночі.
Тут я хочу особливо подякувати Юрі, як нашому шоферу, який не жаліючи машини і терплячи наші крики типу "та обганяй! та посигналь йому! та швидше!" все ж таки довозить нас куди треба цілими і не пошкодженими :)
І нашому штурману Андрію. В нього особливий дар брати в інших ручки, бумажки, завдання і ... сіяти їх. Тобто забудьте про те що ви йому щось давали :)
Це звісно не так ефектно як спалити завдання (моя фішка) але теж не просто :)
Ну і нашому Командному Центру. Який не спить не дрімає, все думку гадає :)
По переду свято Пасхи. Проведу його в Бучачі. Всім бажаю гарного святкування в родинному колі!
