Знаєте, батьки - це особливі люди :)
Вони завжди зупиняють тебе коли ти робиш щось нестандартне чи "лишнє"... а потім хваляться перед іншими батьками тим що ми все ж таки це зробили :)
Ось пару ситуацій:
*****
- Що!? Знову три!? Йди вчись!
А через пару років...
- Мій син вчить те що йому пригодиться в роботі, а решта не важливо!
*****
- Що!? Знову в гори!? Тобі робити немає що!? Навіщо туди їхати!? Краще б на городі поміг!
А через пару років...
- Мій син теж не сидить на місці. Їздить в гори...
*****
- Що!? Знову будете по ночам ганяти!? Наталя, як ти таке терпиш!? (це про Квест)
Ну квест я граю тільки 4 місяці, тому тут позитивних відгуків я ще не чув :)
*****
Тут я мушу сказати що багато-то ще не знає що я граю в квест. Це гра, коли тобі видають завдання, в якому зашифровано назву вулиці або об"єкт. Його треба розгадати, приїхати до вказаного місця, знайти там коди і... отримати наступне завдання. І так пів ночі.
Тут я хочу особливо подякувати Юрі, як нашому шоферу, який не жаліючи машини і терплячи наші крики типу "та обганяй! та посигналь йому! та швидше!" все ж таки довозить нас куди треба цілими і не пошкодженими :)
І нашому штурману Андрію. В нього особливий дар брати в інших ручки, бумажки, завдання і ... сіяти їх. Тобто забудьте про те що ви йому щось давали :)
Це звісно не так ефектно як спалити завдання (моя фішка) але теж не просто :)
Ну і нашому Командному Центру. Який не спить не дрімає, все думку гадає :)
По переду свято Пасхи. Проведу його в Бучачі. Всім бажаю гарного святкування в родинному колі!
3 коментарі:
що?! ти знову кричиш на друзів?
а через пару років...
- мого сина всі даїшники знають. але бояться і не пиняють
Розумієш Юра, давня українська приказка каже - що посієш, то й пожнеш. Сіяти - моя робота, а от збирати Юрина. Недавно він зібрав урожай в машині із ручок, фотографій та інших корисних речей - уявляєш який він був щасливий ? ))))
Мої батьки вже змирилися і з квестом, і тепер навпаки, коли ігри нема для них це велике здивування.
усьо - пішов спати та дрімати ;)
п.с. а на рахунок батьків (сам скоро до цього дійдеш) - вони спочатку бунтують проти нестандартних починань своєї дитини (ну як це ж так - наша дитина має все робити як ми - і не інакше!) - а потім до них доходить, що діти мають перевершувати своїх батьків, набувати чогось нового, вдосконалювати посате ними і, відповідно, виходити за рамки їх стереотипів - і потім цим хваляться перед іншими, утверджуючи думку про правильність розвитку свого чада (а наш сьогодні, коли ми на пальмі сиділи, під пальмою палицею грався - будуть з нього люди ;)
Дописати коментар