Наші діти

Давно нічого не писав про Оксанку, а вона кожен день показує щось нове.
Вже давно навчилася включати виключати світло (виключатителі у нас низько), і навіть скручувати світло в гостинній.
Ми все розмуємо але не спішимо вчитися говорити. Немає потреби :)
Якщо щось хочеш - можна показати пальцем. Якщо не хочеш - сказати "неа". Неа - це стандартна відповідь на питання "а по попі дати?" :)
Ми все ще сидимо тихенько в новій ситуації чи при нових людях.
Ми вміємо принести горщик, роздітися і попісяти/покакати самі. А вміємо просто попісяти на підлогу і показати мамі що тут треба витерти :) Якщо спитати "де мокро" то тобі покажуть і скажуть "ото" (читай отут-во).
Книжечки ми читаємо дуже швидко. На одній сторінці довго не затримуємося. І навіть якщо в книжці багато сторінок, то можна гортати по 5 за раз :)
Нам подобається ялинка яка постійно мигає і на якій висять різні іграшки. Їх можна знімати і вішати назад.
А ще у нас на ялинці висить іграшка ручної роботи - подарок від куми.
Після того як від нас підуть гості ми можемо довго і голосно ділитися враженнями, хоча при гостях ми навіть не пікали :)
Ми любимо одіватися і дивитися на себе в дзеркало, і не дай бог мама потім забере ту одежину, це ж скільки крику буде і сліз.
Був період коли ми все робили самі, навіть не довзволяли себе годувати... тепер мабуть навчилися і не напрягаємося - най годують поки ми думаємо про щось глобальне :)
Ми даємо па-па зранку коли тато йде на роботу... і навіть коли тато просто вдівається. Зранку можна получити "па-па" багато разів.
Ми вже вміємо куховарити на свої дитячій кухні і постійно приносити уявний чай мамі і татові. Інколи по 5 разів підряд.
А ще ми вміємо малювати. Змалювали вже багато А4, і тепер тьотя купила нам ватман, щоб не обмежувати дитину малим листочком.
Вобщем чудо а не дитина. Може нам купити братика або сестричку?