Сам Софіївський парк розташований в місті Умань, попавши в яке опиняєшся в минулому.
Наприклад, ось такі колонки з водою пропали у мому місті в 90-х роках. А тут вони повсюди і працюють.
Також ви можете знати "ларки" які в нас не видно вже мабуть років з 10.
І старі назви вулиць
І пам"ятники павшим воїнам, які в нас є, але які перестали бути центральними в житті міста
Хоча і туди докотилася цивілізація
В нас не було багато часу і сил, але ми так і не знайшли кафе де б поїсти з дітьми. Можливо просто попали в спальний район де нічого такого немає.
Так от, попали ми до Софіївського парку пів 12-ї, після 9 годинної поїздки машиною, в саму спеку і з дітьми на руках. Біля входу нам помогли припаркуватися, ну і звісно що взяли 20 грн за стоянку. Ми люди не бідні, головне було пошвидше добратися до тіні під деревами... і тут ми потрапили в справжню казку!
Вхід нас просто зачарував. Всім рекомендую взяти гіда, бо без нього парк - це просто купа дерев і каміння, а з гідом - кожне дерево, кожна скульптура і камінь - це легенда, історія і затамований подих.
Після 15 хв прогулянки ми потрапили до знаменитого фонтану,який працюює без насосу, він б"є за рахунок води що стікає з озера яке розташоване вище
Там ми зустріли Еврипіда, Паріса, Амура і багатьох інших.
Паріс
Грот Каліпсо. В стіні два рядки польською мовою, які належать Станіславу Потоцькому: «Забудь тут пам'ять про нещастя і прийми щастя віще, якщо ж ти щасливий, так будь ще щасливішим»
Взагалі парк величезний, все вражає масштабами і доглянуте.Коли в 4-й ми добралися до ліжка, то просто вирубилися
Доречі жили ми на вулиці Пушкіна, де проживає багато хасидів. Зате їли кошерну сіль і дізналися що Оболонь - це кошерна вода :)