Сьогоднішній настрій

Привіт,
Знаєте моєю улюбленою піснею сьогодні є Michael Jackson - They Don't Care About Us.
Якось так плавно все в житті все йшло - зразу після інституту нам запропонували хорошу роботу, таку про яку ми мріяли - кохана дружина - ріст на роботі - дитина... а тепер криза. Не те щоб я постраждав... але якось сильно розчарувався.
Тобто я ніколи не вірив в нашу владу(крім моменту революції) і банкам. Але такої наглості коли їм всім на нас начхати і коли банки які банкрутують швденько роздають гроші своїм людям, а звичайні люди лишаються нізчим - це вже занадто. І головне що нічого невдієш.
Так само на фірмі, нас вирощували в тепличних умовах, плекали нас, все було для нас, людей на вагу золота - програмістів. Тут і хороший офіс з кухнею на якій є шикарні чай/ кава/ інше і безкоштовні тренінги з англійської і безкоштовне відвідування спортзалів... і ще багато чого. А особливо ставлення до нас як до людей.
Тепер різко стало ясно що ми не люди - ми ресурс. Вся халява закінчилася.Лишився тільки нормальний офіс. І зникло нормальне ставлення до людей. У всіх тепер нереальні плани, від чого люди стають дратівливі і в результаті забивають на все. В першу чергу на роботу.
В цей момент ще раз пересвідчуєшся що можна розраховувати тільки на сім"ю, друзів і родину. Бо навіть тоді коли тобі здається що вже неможливо нічого змінити - вони показують що все можливо.
Наприклад в нас звільняють дуже класного викладача з англійської (фірма вважає що ми тепер все самі маємо вчити). Шкода. ДУЖЕ ШКОДА. "Але що я можу зробити!?" подумав я. Одна голова добре, а 20 краще. Одна людина запропонувала самим оплачувати уроки англійської. Якщо 20 людей скинеться, то не так дорого вийде. Радує що ми можемо самі про себе подбати.
Успіху вам.

Ідеальна робота. Яка вона?

Якось так запрацювався, що сам би вже не зміг відповісти на це питання. Тому вставлю опис з іншого блога (оригінал тут http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=763)
У світі є дуже мало ідеальних речей. Тому про них можна говорити тільки умовно. Але, якби ідеальна робота існувала, вона, безперечно, володіла б певними якостями.

Ідеальна робота існує не в реальності, а радше у нашій свідомості. Не залежно від того, де знаходиться людина і якою справою займається, основне – ДУМАТИ та ВІДЧУВАТИ, що вона працює в ідеальній компанії і виконує ідеальну роботу. А така робота, в свою чергу, повинна володіти наступними рисами:

1. Ви постійно ЗРОСТАЄТЕ на ній
2. Ви маєте можливість робити свій ВНЕСОК у добробут людства
3. Ви відчуваєте себе вільно і повністю ВПИСУЄТЕСЬ у роботу
4. Ви прокидаєтесь зранку, відчуваючи БАЖАННЯ йти на роботу
5. Те, що ви робите має ЗНАЧЕННЯ
6. Якщо ви перестанете займатися своєю роботою, то будете страждати і у вас з’явиться відчуття ПОРОЖНЕЧІ, і насамкінець...
7. Ви не відчуваєте, що займаєтесь роботою, бо отримуєте від цього справжнє ЗАДОВОЛЕННЯ

Може б то скласти тест на основі цих пунктів і дати співробітникам фірми пройти його? :)

Далі ростемо

Щось я давно не писав про доцю! А в неї що не день - то нові досягнення! Вона вже вміє впевнено ходити попри ліжко

Діставати з тумбочки журнали і потім читати їх :)

І навіть сідати на шпагат :)

У нас вже проклюнувся перший зубчик і ми вже вміємо тягнутися до мами руцями і взагалі досліджувати руками інших людей (раніше цікавилася тільки предметами).
А ще нам подарували горщик і ми інколи на нього ходимо. Чакаємо що ж буде далі!

Наші магазини

Здавалося б криза, всі мають активізуватися і старатися продавати якомога краще і якісніше. Але три покупки показали зовсім інше.
1. Ліхтарик. Що може бути простіше?! Чесно, я обійшов пів міста перш ніж зміг купити його. Треба було потужний ліхтарик щоб вночі бігати по приміщенням і шукати написи на стінах (про це окремо розкажу). На базарі була купа китайських ліхтариків, які валялися по 30 штук в ящику. Це не викликало довіри. В магазинах всі ліхтарики гарно розкладені і ... запаковані. Відкривати не можна! Тобто я навіть не міг включити ліхтарик щоб подивитися на скільки сильно він світить! Продавець не знав яка різниця між тими ліхтариками які є на прилавку. І лише в одному магазині мені розрізали пластикову упаковку і показали декілька ліхтариків. Там я і купив. А в інших магазинах товар буде вічно лежати гарно запакованим.
2. Мобільний телефон. Проблема не в тому що я не знав який я хочу, а в тому що мені не дозволяли по ньому звонити! Що Євросеть що ВухоКом сказали мені, що якщо по телефону наговорено більше ніж 5 хв, то він вважається старим. Тому я міг тільки по меню полазити. На що я їм сказав "уявіть що ви купляєте телевізор, але вам не дозволяють включити антену і подивитися як він показує. Зате дозворляють взяти пульт і подивитися яке меню в телевізора. Ви купите цей телевізор?" На що продавець тільки знизив плечима. Нічого, пішов в інший магазин де нема таких дурних обмежень і там купив.
3. Пам"ятаєте я таки купив ліхтарик :) Пішов туди ж купляти рацію. Все б добре, але той продавець не знала нічого про рації і не могла нам помогти їх підібрати. Крім того в нас був наступний діалог:
- Поможіть нам вибрати рацію
- Яку вам потрібну?
- Щоб працювала з тою яка в нас вже є
- А я звідки знаю яка буде працювати з вашою? Ви де її купляли?!
- Ми її позичили
- Не розказуйте мені казки!

Нема слів. Невже так тяжко поки сидиш пів дня в магазині нічого не роблячи просто сісти і почитати про товар який ти продаєш?!