Сплав по лімниці

Люблю вибратися десь на природу, пройтися, відволіктися...
Тому коли нас запросили сплавитися по Лімниці я зразу погодився (класно коли є трохи безбашенні знайомі які легкі на підйом і кудись тебе кличуть). Тим більше що наші працівники недавно сплавлялися, але то випало на момент коли я був далеко звідси. І звісно що мене, як і кожного щирого українця, давила жаба що інші сплавлялися а я ні.

Тихий український ранок, бабця залишилася пильнувати діточок, а ми нашою старенькою але вірною українською машиною, не перевищуючи законні 110 км/год пробиралися до Галича кричучи в трубку "Оля ми тебе не чуємо, за 10 хв будемо, почекайте нас".
Галич - тихе українське село місто, зустріло нас церковними звонами і ... відсутністю наших друзів. Виявляється вони запізнилися на 5 хв більше ніж ми :)
Звісно що ніхто не виспаний, ніхто не подумав взяти з собою шоколадку, ніхто не знає що з собою брати...
Добре що це Галич, і тут ніхто нікуди не спішить. Гід спокійно відповідав коли ми по черзі підходили до нього з тими самими питаннями. Зразу видно що гід - викладач в університеті і привик до такого :)
30 хв в старенькому бусі, в якому страшно "воняло" бензином ліниво перевозив нас з човном по дорогам які не ремонтувалися з часів 2-ї ствітової,на 18 км від Галича. Ще 30 хв ми снідали і дивилися як гід вручну накачує човен.
І сплав... треба залазити вводу щоб занести човен в річку і відійти від берегу, потім ми зразу попали під верби і нас тільки чудом не змело з човна, а потім почалася ідилія...
Пливеш, дивишся на прекрасні пейзажі, тишина, шум річки, обіди на берегах, ігри, купання в воді...
Не вмію я це описувати, це треба попробувати.
+ відпочиваючі на берегах знімали нас на фотік як якесь диво, а деякі питали чи ми не бачили москалів :)
По дорозі ми знайшли справжнісіньку черепаху! Вони взагалі-то не водяться в нашій області, ми аж проснулися і почали гребти до берега щоб її підібрати. І хотіли забрати її додому щоб вона не замерзла зимою, але місцеві екологи сказали що тут черепаху вже вдруге знайходять, значить вона тут живе, тож ми зробили фотосесію з нею і відпустили на волю. Вона так класно пливе і ховається в панцир!
З погодою нам взагалі повезло, було хмарно і не жарко. Просто ідеально. По дорозі ми зупинялися біля монастиря і піднімалися на гору звідки видно 5-10 км навколо.
Галич появився на горизонті якраз в той момент коли ми вже почали хотіти додому. А вдома нас чекали діти і смачна їда.


Якщо комусь теж захотілося, то це коштувало 115 грн з людини в цій фірмі http://www.halka-tour.in.ua/splavu.html