Все що назбиралося за відпустку

Хм... Що ж трапилося під час відпустки? 1. Я відпочив 2. Зібрався з думками 3. Покатався на лижах 4. Побачив водоспад в Яремчі 5. Побачив музей писанки в Коломиї 6. Все ж таки зайшов на роботу в п"ятницю вечером :) Мав час для глибокого аналізу стезі свого життя, внаслідок чого в тяжких муках родилися 2 висновки: 1. Машина - це класна штука. Бо можна поїхати куди хочеш і коли схочеш, а не мучитися автобусом. + можна зупинитися де завгодно на відпочинок або щоб подивитися на краєвиди. 2. Машина нам не потрібна :) Бо вона є в більшості наших друзів/знайомих. Доречі, останнім часом все частіше натикаюся на те що друзі рішають набагато більше ніж гроші :) Не те щоб я цього не знав, але за останні декілька тижнів я це дуже часто бачив: 1. Моя знайома в Арсені не чекала в черзі на зважування фруктів. Їй зважили без черги. Потім вона розповіла що колись працювала в Арсені і її знайома побачивши її, сама винесла їй зі складу новий ящик з бананами щоб та могла собі найкращі а потім ще й зважила їх без черги. 2. Я з Наталею і її родичем поїхали на Юриній машині в Буковель. При цьому ми ночували в Наталіної знайомої за трошки дешевшу ціну ніж всюди. + ми вмовили Юру зупинити біля водоспаду в Яремчі. Доречі ось фото...

3. Більше того, ми поїхали в Коломию подивитися на славнозвісний музей писанки, де визвонили колишнього одногрупника Костю і він нас на своїй машині возив по всій Коломиї і показував все. Та нам би ніякий гід ні за які гроші не показав і не розказав так багато як він! Доречі, ось фотки Коломиї і музею

Puzzle

Ура! Це сталося! Ми (в більшій мірі Наталя) нарешті закінчили складати пазл! Їй святий Миколай приніс пазл. Ну він трошки не розрахував і приніс пазл з 2000 кусочків. І коли Миколай купляв подарок, то ще тоді продавець відмовляв від цього. "Я складав пазл на 1000 штук цілий місяць і потім закинув" - сказав він. Але Миколай рішив що ми сильні і справимося :)
І ось, починаючи від Миколая і аж до сьогодні ми складали той пазл!
Доречі, деякі люди питають нас "що ви робите вечорами, якщо у вас телевізора немає?". Відповідь "розмовляємо" вони сприймали як знущання над ними. Люди, ви праві, ми не розмовляємо, ми пазли складаємо :)
Дивіться яке чудо у нас вийшло!!!
П.С.: Не раз було так тяжко складати, що ми думали що потрібного елементу просто не існує, що спакували наші пазли погано і ми чогось просто недорахуємося... Пакували пазли дійсно погано, але в нашу користь :) В нас лишився один запасний елемент (див. зліва внизу)

Tongue twister

Сьогодні почався курс англійської Pronunciation.
Дякую нашій любимій вчительці Тані, яка витримує наші приколи, жарти і відверте ігнорування домашнього завдання :)
Сьогодні ми старалися відрізнити sheet від shit :)
В житті не тяжко правильно вимовити ці слова, але коли ти граєш роль "мами" в діалозі, а всі навколо на грані взриву сміху, то слова подібні цим не дуже получаються.
От, наприклад спробуйте швидко вимовити це:
I slit a sheet, a sheet I slit, upon a slitled sheet I sit.

Щось своє...

Привіт усім!
Голосування закрите і більшість людей висловилось що треба "зайнятися чимось своїм". Мабуть це той рідкісний випадок коли демократичне голосування показує правильний вибір :)
Зразу хочу поясннити що я писав це голосування десь вночі, тому пункт "Піти спати" не міг не появитися :)
Доречі про "зайнятися чимось своїм" - це якраз те що мені зараз треаба. Робтота втомила, тіло болить від вчорашнього катання на лижах (але я не жалію що поїхав) і залишаєтсья тепер тільки плюнути на все і зайнятся чимось цікавим.
Хоча... знаєте сьогодні я балакав з студентами про Java. Грузив їх питаннями, а вони дружньо доказували мені що вони таки прочитали перші 6 глав з книжки :) І знаєте, півтори години пролетіли незамітно! Ми би ще довше говорили, але нас вигнали з мітинг руму. А коли йшов туди - то думав, що не так вже й багато є про що поговорити. Думав що то десь хвилин на 40. І знаєте в них було зацікавлення в очах! Але мені це вже по трохи надоїдає... давно вже треба передати це навчання комусь іншому. І взагалі курс партії "вклади 1 долар в навчання і отримаєш 20" я на собі не відчув. Більше того складається враження що мої студенти теж не потрібні. Тобто з одного боку багато розмов про те що все дуже важливо і потрібно, а з іншого - ніяких позитивних дій.
От такі-от враження після першого робочого дня після вихідних.
О! Вихідні! За що я люблю життя - так це за вихідні! Цього разу вони були насичені як останнім часом в мене чомусь часто буває, і це мені подобається! :)
В суботу було ДН яких давно не бувало. Мало людей... і здавалося що все закінчиться звичайними посиденьками і обжираловкою... але в кінці ми танцювали, дуріли, грали домашній боулінг і т.д.
А в неділю ми поїхали на лижі... Чесно кажучи давно не їхали бо здавалося що якщо у нас +8 то в Буковелі не може бути сніг. А поїхали туди і вав! Купа снігу, приблизно 14 спусків за день і 2 падіння зі збиранням лиж, витряхання снігу з під сорочки і пошуку шапки :) А краса яка... дивіться

Знову студенти...

Для тих хто не в курсі, я взявся, на свою голову, за підготовку студентів по напрямку Java. І ось нова група приступила до навчання...
Знаєте, кожен раз це щось нове. Я щось вивчаю разом з ними, ну і надіюсь вони щось вивчать біля мене :)
Цього разу я відчув себе "поганим" через те що вимагав від студентів сказати скільки їм потрібно часу щоб опрацювати 6 глав з книжки. Скільки я всього почув! Один зразу взяв з запасом - 2 тижні (з таким темпом вони від сили третину програми пройдуть), інші мені пояснювали що вони ж не можуть мені "так от зразу сказати скільки їм треба часу" (в них було 4 години щоб почитати книжку і сказати скільки їм треба часу). В результаті прийшлось мені "назначити" їм час "Ж" :)
Я би і хотів бути добрим з ними але замітив що чим більше на них тиснеш, тим більше вони вчать :) А якщо тиждень їх не чіпати, то вони мало що вспіють за той час зробити.
Доречі люди теж дуже різні, починаючи від тих в кого вже зір на нулі бо вони постійно вчаться і до тих у кого email адреса - це матюк і вони за один день зрозуміли що в нас можна пити чай і навіть звонити на мобільні!

В поисках Великих Разработчиков

Ні, я не став москалем :) і навіть признаюся вам що не вмію писати російською. Але головне не мова, а донести інформацію. Тому я не перекладаю.
Ви колись думали про роботу? Задоволення від роботи? Відбір персоналу?
Я недавно натрапив на статтю про те що дійсно класних програмістів ніколи не знайдеш на ринку праці. Чому? Та тому що вони можуть все життя працювати на одній фірмі яка дає їм все і дбає про них. А тисячі інших, які виявилися нездатними робити навіть прості речі - ще і ще раз попадають на ринок праці. І ось тоді усвідомлюєш, що пару толкових людей можуть вести фірму до процвітання. І підхід 10 малооплачуваних новачків + 1 керуючий над ними - не найкращий. І розумієш що навіть в великій фірмі можна відчувати себе не "гвинтиком" який робить гроші для себе і для фірми, а Людиною, яка щаслива і їй НІКОЛИ в голову не прийде міняти роботу. Бо її всесвіт на цій роботі.
Про це все написано тут. Мені сподобалась стаття - ділюся з вами.

Основна ціль

Знаєте, тут ж можна ставити питання! :) А так як цей блог читають мої друзі і знайомі (доречі приємно було що звістка про мій блог розлетілася дуже швидко), то вони ж можуть дати відповідь!
Ок, ловіть питання :)
Яка основна ціль?
Тобто те що направляє в житті. Я вже для себе рішив що відчуття щастя - це і те на що треба орієнтуватися. Якщо ти відчуваєш себе щасливим - значить йдеш в правильному напрямку. Якщо ні - значить прислухайся що ж тобі не подобається і поміняй це.
Все б класно, але інколи все ніби й добре. Але це аж занадто добре. Живем ніби в матриці. Тобто ти наперед знаєш який в тебе буде далі проект, знаєш коли тобі піднімуть зп (і на скільки), знаєш що тебе далі чекає дружина, діти, квартира і машина. І тут закономірно постає питання "а що ж далі?".
Тут пропадає відчуття незадоволення, тому нема від чого відштовхуватися.
Логічно що тоді треба йти не від чогось, а до чогось. І до чого ж тоді йти?!